Порушення
мовлення у дітей характеризуються
не відповідають віку
того, хто говорить
|
самостійно не зникають, а
закріплюються
|
позначаються на подальшому
розвитку дитини, затримуючи й ускладнюючи його
|
потребують логопедичної
допомоги
|
Діагностика
мовленнєвих порушень
Медичний
аспект
|
Логопедичний
аспект
|
Психологічний
аспект
|
визначення часу і причин порушення
|
встановлення порушеного елементу мовленнєвої системи,
визначення ступеня порушення та його структури, їх локалізації
|
виявлення особливостей формування особистості, впливу
дефекту на комунікативну функцію мовлення, всебічне вивчення пізнавальних
психічних процесів
|
Класифікація
мовленнєвих порушень
клініко-педагогічна
класифікація
|
психолого-педагогічна
класифікація
|
До
порушень усного мовлення
відносяться:
ü порушення
фонаційного (зовнішнього) оформлення вимовної сторони мовлення:
-
афонія, дисфонія – відсутність або порушення голосу;
-
тахілалія – патологічно прискорений темп мовлення;
-
брадилалія – патологічно уповільнений темп мовлення;
-
заїкання – порушення темпо-ритмічної організації мовлення,
обумовлене судомним станом м’язів артикуляційного апарату;
-
дислалія – порушення вимовної сторони мовлення при
нормальному слухові і збереженій іннервації мовленнєвого апарату;
-
дизартрія – порушення вимовної сторони
мовлення, обумовлене недостатньою
іннервацією мовленнєвого апарату;
-
ринолалія – порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлене
анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату.
ü структурно-семантичні
(внутрішні) або системні порушення мовлення:
-
алалія – відсутність або недорозвиток мовлення внаслідок
органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку;
-
афазія - повна або часткова втрата мовлення, обумовлена
локальними пошкодженнями головного мозку.
До
порушень писемного мовлення
відносяться:
- дислексія
(алексія) – часткове (повне) порушення процесів читання;
- дисграфія
(аграфія) - часткове (повне)
порушення процесів письма.
|
ü порушення засобів
спілкування:
- фонетико-фонематичний
недорозвиток мовлення (ФФН) – порушення процесів
формування вимовної системи рідної мови у дітей із різними розладами,
внаслідок вад сприймання і вимови фонем;
- загальний недорозвиток
мовлення (ЗНМ) – порушення формування всіх
компонентів мовленнєвої системи, що відносяться до звукової і смислової
сторін мовлення (звуковимова, лексика, граматична будова, зв’язне мовлення),
при нормальному слухові та первинно збереженому інтелекті.
ü
порушення у застосуванні засобів спілкування:
- заїкання;
- прояви мовленнєвого негативізму.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар