ПЧП

# Дисграфія

Специфічні порушення писемного мовлення

Письмо — це особлива форма власного (експресивного) мовлення, що формується, на відзнаку від усних форм, тільки в процесі цілеспря­мованого навчання, і є знаковою просторовою класифікацією тимчасової послідовності фонем в усному мовленні.

Щоб відбувся писемний акт, необхідна      злагоджена послідовна робота наступних аналізаторів:

•     мовно-слуховий аналізатор фіксує фрагменти, що звучать, розбиває їх на значущі мовленнєві одиниці: речення—слово—склад—звук; установлює послідовність одиниць, що звучать. Для запису слова необхідно здійснити послідовний звуковий аналіз і фонематичну ідентифікацію. Таким чином, мовно-слуховий аналізатор відповідає за виокремлення фонем в мовленнєвому потоці;

•     акустичні особливості фонеми підтверджуються характерною арти­куляційною позою. Тобто, фонема завдяки мовно-руховому аналі­затору трансформується в артикулему;

•     зоровий аналізатор відповідає за відбір графічних символів. Збіг фонеми за артикулами дозволяє уявити, побачити на внутрішньому рівні конкретний графічний образ, букву — графему;

•     графічний образ фонеми, відібраний на внутрішньому рівні, інтер­претується в послідовність писемних рухів. Тобто, руховий аналі­затор переводить графему в кип ему, шо дозволяє написати почуте.

Таким чином, щоб записати почуте, повинний відбутися наступний ланцюжок дій:

ЧУЮ—ПРОМОВЛЯЮ—БАЧУ/УЯВЛЯЮ —РУХАЮ КИСТЮ (ПИШУ).

Порушення у злагодженій роботі аналізаторів або в якості виконання функції самим аналізатором призводить до специфічного формування письма, що виявляється в наявності стійких помилок, не пов’язаних із знанням та використанням граматичних правил.

Специфічні розлади письма отримали назву «дисірафія».

АРТИКУЛЯРНО-АКУСТИЧНА ДИСГРАФІЯ є у дітей із вадами зву ковимови. В цьому випадку діє принцип «пишу, як говорю».

При цьому помилки подібного походження є у дітей із нещодавно сформованою вимовою внаслідок неповної автоматизації артикулем на внутрішньому рівні. Відомо, що попередня дефектна вимова на вну­трішньому рівні може затримуватися до двох років. Ось чому так важливо сформувати правильну звукову структуру в дошкільному віці, не менше, ніж за рік до початку навчання в школі.

ПОМИЛКИ, ЗУМОВЛЕНІ НЕСФОРМОВАНІСТЮ ФОНЕМАТИЧ­НИХ ПРОЦЕСІВ, — це заміни різного характеру: голосних між собою, дзвінких та глухих приголосних, африкативних звуків між собою та із свистячими і шиплячими приголосними (Ч - Ц, С, ТЬ, Ш; Ц - Т, С, 3; Щ - С, Ч, Ц, Ш), заміни звуків різним за способом та місцем утворення артикуляційним укладом (М—Н, К—Т, С—Ш, З—Ж, Ф—X та ін.). Діти не розрізняють тверді та м’які приголосні, не вміють позначати пом’якшення приголосного на письмі.

НЕСФОРМОВАНІСТЬ МОВЛЕННЄВОГО АНАЛІЗУ ТА СИНТЕЗУ призводить до виникнення специфічних помилок на рівні складу, слова, речення у  вигляді:

•      пропусків букв та складів;

•      перестановок букв та складів;

•     повторення раніше написаної букви (персеверації) як в межах од­ного слова (чечепаха), так і в межах одного (Дують холодні іетри) і декількох речень (Настала весна. Розпустилися весточки);

•     передчасне написання букви (антиципації) в різних мовленнєвих одиницях: вірер (вітер); (Будемо чити чай); (У Маші внига. Там багато віршів);

•     об’єднання слів зі скороченням звуко-складової структури (кантами нації): В морі би (В морі риби); Високлен (Високий клен) Підеревооох. (Під деревом мох);

•     зрощування звуко-складової наповнюваності (мишика, яама, момокриий);

•     неправильне визначення меж мовленнєвих одиниць: ба буся; вкнизі; улюбленакнига; вийшлиді ти; Заревів мотор машина зникла; Гриб­ники зрізали. Гриби гострими ножами; Задзвенів дзвоник діти. Сіли за парти.

Розлади зорово-просторових орієнтацій призводять до замін букв за зовнішньою схожістю, спотворення написання букв, труднощів роз­ташування на сторінці в зошиті, недотримання робочого рядка, дзер­кального написання.

У КІНЕМАТИЧНО ПОДІБНИХ БУКВ однаковий початок написання і різні наступні елементи. Несформованість якісного відбору елементів і порушення рухово-просторового розташування призводить до замін букв за кінематичною схожістю, неправильного з’єднання букв, про­пуску елементів, їх неправильного розташування.

Для АГРАМАТИЧНОЇ ДИСГРАФІЇ характерними є:

•     порушення граматичного зв’язку слів в реченні (керування та узго­дження): Чергові поливає квіти. Рвана хмари пливуть по небу. Лев втік цирку. Під дуб нора їжака.

•     Неадекватне використання слів: Вітер поніс шапку (замість «ка­пелюх»). Восени спадає (опадає) листя. Бабушка наїхала (приїхала) вранці. Чай на (в) чашці. Левиця знайомиться (знаходиться) з левеня­тами.

•     Розлади норм словоутворення і граматичної словозміни: стули, мори (моря), крісли (крісла), малюваю, вшиені (вишневі), собакинька, за- бруднаті (забруднені).

Для подолання вад письма необхідна планомірна спеціалізована допомога. Проведення навчально-корекційних засобів дозволяє значно згладити прояви дисграфії, що сприяє більш якісному засвоєнню про­грамного матеріалу з навчання грамоти.

# Типові помилки письма та їх можливі причини

Помилки, зумовлені несформованістю фонематичних процесів і слухового сприйняття

1) пропуски голосних букв;

2)  пропуски приголосних букв;

3) пропуски складів і частин слова;

4) замена голосних;

5) заміна приголосних;

6)  перестановки букв і складів;

7) недописывание букв і складів;

8)  нарощування слів зайвими буквами й складами;

9)  викривлення слова;

10) злите написання слів і їх довільний розподіл;

11) невміння визначити межі речень у  тексті, злите написання речень;

12) порушення пом'якшення приголосних.

Помилки, зумовлені несформованістю лексико-граматичної сторони мовлення

1) порушення узгодження слів;

2) порушення управлення;

3) заміна слів по звуковій подібності;

4)  злите написання прийменників і роздільне написання приставок;

5) пропуски слів у реченні.

Помилки, зумовлені несформованістю зорового узнавання, аналізу й синтезу, просторового сприйняття

1) заміна букв, що відрізняються різним положенням у просторі;

2) заміна букв, що відрізняються різною кількістю однакових елементів;

3) заміна букв, що мають додаткові елементи;

4) дзеркальне написання букв;

5)  пропуски, зайві або неправильно розташовані елементи букв.

Помилки, зумовлені нездатністю дітей засвоїти великий обсяг навчального матеріалу, запам'ятати й ужити на письмі засвоєні усно правила орфографії:

1) ненаголошена голосна в корені слова;

2)  правопис дзвінких і глухих звуків у середині й наприкінці слова;

3) позначення пом'якшення приголосних;

4)  велика буква на початку речення, у власних іменах.

Класифікація помилок ґрунтується на причинах їх появлення. Це допоможе вчителю, як виявити причини утруднень, так і правильно визначити вид порушень процесу письма й спланувати роботу з подолання цих порушень.